Згадаємо духовних осіб з Кобижчі, які постраждали за віру (підготовлено по документах зібраних о. Володимиром Передерієм та Домбровським В.Д.):
Криловський Микола Миколайович, 1872 р. н. Народився в с. Стригово Мглинського району Чернігівської Губернії. Росіянин. Син священика. Закінчив у 1894 р.Чернігівську духовну семінарію. Після закінчення один рік був при батюшці, рукоположен єпископом Пітіримом у Чернігові в 1895 році, потім служив священиком спочатку в с. Лизогубщина, пізніше – в с. Кобижча до листопаду 1929 р., тобто до закриття храму і примусового, як він казав, зняття сану. Був настоятелем церкви Різдва Христового в Кобижчі.
Перший раз був під слідством у 1927 р. за те, що «зібрав збори куркулів й не дав закрити храм, говорив, що чекає зміни влади». Цього разу його відпустили.
Вдруге Миколу Миколайовичя заарештували 22 лютого 1930 р. і відвезли Ніжинський ДОПР. Під час обшуку нічого не було знайдено. Знову ті самі звинувачення: «Був проти закриття храмів і зняття дзвонів. Під час проповідей агітував не підкорятись владі, не вступати у колгоспи, не здавати зерно, а краще везти на базар». Пригадали те, що був «першою рукою поміщика Неверовського Степана Єгоровича» і після арешту того дав притулок його сімї. Примітка: Неверовський С.Є. десь у 1918-19 роках створив організацію по захисту населення «Спілка власників і хліборобів» і був розстріляний більшовиками. Степан Єгорович походив з родини, яка надала деревину для будівництва церкви Успіння Пресвятої Богородици.
Криловський також звинувачувавася в тім, що збирав гроші на допомогу засланим епіскопам. Своєї провини не визнав.
22 березня 1930 р. Микола Миколайович був засуджений на заслання в Північний край терміном на три роки. Було йому в той час 58 років. Подальша доля Криловського нам невідома.
28 червня 1989 р. його було реабілітовано.
Одночасно із Криловським М.М. було заарештовано і по одній справі СОО № 170 проходив інший священик з Кобижчі - Левицький Пантеліймон Павлович.
Левицький Пантелеймон Павлович, 1882 р. н. Народився в с. Острівець Уманської обл. Українець. Закінчив Волинську духовну семінарію в 1895 р. Після закінчення семінарії з 1895 по 1899 р. працював вчителем початкових шкіл у Київському та Уманському повітах, пізніше деякий час працював на залізниці. З 1908 по 1913 рік був псаломщиком, з 1913 по 1915 рік служив дияконом у Чигирінському повіті, а в 1916 році – дияконом у м. Києві, з 1916 по 1925 рік – священиком у с. Ржищево. Потім був настоятелем Церкви Покрова Пресвятої Богородиці в Кобижчі.
Перший раз був засуджений у вересні 1928 р. народним судом Кобижчі на один рік. Вдруге Пантелеймона Павловича було заарештовано 22 лютого 1930 р. разом з Криловським М.М. Мабуть, щоб не їздить два рази. Нащо гонять коней двічі. Відвезли в Ніжинський ДОПР. Під час обшуку крім листів та світлин нічого не знайшли. Звинувачення: «Виступав проти закриття церкви, дав благословення на боротьбу проти радянської влади. Агітував проти компанії госпзаготівок. Говорив, що колгоспи це бісівська мара, а хто вступить у них, того прокляну». Левицький винен був також у тім, що «вичитував» над хворою дитиною. Своєї провини Пантелеймон Павлович не визнав.
22 березня 1930 року Левицький П.П. був засуджений на заслання в Півничний край терміном на три роки. Було йому в той час 58 років. Термін відбував в Архангельській обл. на лісопильному підприємстві 5-6 у Цигломені, проживав у «плавучці». Останнє відомо з листа, який жінка засудженого священика написала Голові Верховної Ради СРСР Калініну з проханням звільнити старого і хворого чоловіка. Лист далі обласного відділу ОГПУ не пішов. Та й у самого Калініна в той час жінка відбувала політичне покарання у таборі, а він вірно служив Сталіну. Подальша доля Левицького П.П. нам невідома.
28 червня 1989 р. його було реабілітовано.
Олешко Микита Петрович, 1886 р. н. Народився в с. Кобижча. Українець, освіта нижча, не одружений, із селян, колишній чернець, безробітний, не мав постійного місця помешкання. Згідно з слідчими матеріалами «проповідував серед селян Бобровицького та Козелецького районів вірування секти євангелістів, проводив антирадянську агітацію, розповсюджував чутки про неминучу загибель радянської влади. Особливо посилив контрреволюційну діяльність в період з 1931 по 1934 роки».
Олешко М.П. був заарештований 23 березня 1934 р. Чернігівським облвідділом ДПУ. Засуджений 4 квітня 1934 р. до ув’язнення у виправно - трудовий табір на три роки. Йому тоді було 48 років. По спогадах людей після відбуття покарання Микита Петрович повернувся в село психічно хворим.
21 червня 1989 р. його було реабілітовано.
Блошкін Павло Іванович народився 18 травня 1890 р. в селі Василевічи Речицького (Гомельського) повіту Мінської (Могілевської) губернії в Польщі (зараз Білорусь). Білорус. Під час арешту мешкав у с. Свидовець. Син безземельного міщанина. В 1909 р. закінчив Волинську (Житомирську) вчительську школу. Три роки був вчителем в початковій школі в с. Ставок Пінського повіту. У 1914 р. прослухав богословські курси і став священиком. Перша парафія була в с. Лясковичи Мозирської обл. (Білорусь). Там Павло Іванович прослужив шість чи сім років. В 1922 р. «за зв'язок із шпіоном його було арештовано чекістами і він три місяця був під вартою».
У липні 1930 року переїхав на Україну, де служив в Кобижчі у церкві Успіння Пресвятої Богородиці до її закриття у 1936 р. Із спогадів Київської С.М. (1921 р.н.): «Після Красногорського батюшкою був Блошкін. Невеликій, бідний, мав одинадцятеро дітей і жінку. Деякі дорослі діти від нього відмовились. Молодші разом зі мною ходили у трьохкласну Савинську школу. Жили вони у церковній хаті поки вона не згоріла». Вочевидь в зв’язку з цим Блошкин з жінкою та трьома дочками переїздить у с. Свидовець Бобровицького району (8 км. від Кобижчи). Не маючи приходу, він живе на гроші від треб, котрі виконує по домах.
17 грудня 1937 року Блошкіна П.И. заарештували у Свидовці і відвезли в Чернігів. (Справа № 72583). Під час обшуку нічого не було знайдено. З протоколу допита: «У 1928 році до мені пришла невідома мені людина і передала мені записку від батька з Польщі і декілька коробок сахарину. У відповідь я написав: «В мене все гаразд. Жив, здоров». Свідок: «Блошкін говорив, якби я зараз жив у Польщі, то мені б було б краще, бо мій батько має багато землі».
Звинувачення: З 1935 р. нелегально проведення церковних треб, арешт у 1922 р., підозріле листування по шпіонажу з родичами в Польщі, відвідини польського консульства. Провини своїй Блошкін не визнав.
24 січня 1938 р. Блошкін П.И. був засуджений на 10 років виправно-трудових таборів. Павлу Івановичу тоді було 48 років. Подальша його доля нам невідома.
У червні 1989 року його було реабілітовано.
Смага Трохим Арсеньйович (о. Трифиллій) народився в с. Кобижча 1867 року, з козаків. З 1894 р. - у Києво-Печерському монастирі, постриг прийняв 1907 р., рукоположен у сан ієродиакона - 1912 р., ієромонаха – 1919 р. У 1920-21 р. служить на приході Полковничого хутора Таращанського повіту Київської губернії. Селяни хутора в травні 1921 р. «свидетельствовали о ревностном исполнении о. Трифиллием пастырских обязанностей во время тифозной эпидемии с опасностью для жизни». 1921 р. повернувся у монастир.
У червні 1922 р. рішенням Духовного Собору Лаври призначається начальником лаврського подвір’я, яке було розташовано на Васильєвському остові в Ленінграді (С.Петербург). Через рік у 1923 р. чернецька братія подвір’я складала 10 чоловік. На величезному дворі лаврського подвір’я не завжди могли розташуватись всі віруючі. Завдяки великій кількості парафіян частина прибутку надсилалась у Київ на утримання лаврського притулку для бідних. У 1924-28 р. на подвір’і мешкала деяка частина слухачів Богословських курсів. Після закриття у країні вищих духовних учбових закладів на них отримали освіту багато іноків Києво-Печерської Лаври та інших монастирів.
Вперше о. Трифиллія заарештовано 3 лютого 1924 р. у складі великої групи духовних осіб на чолі з Преосвященним Мануїлом (Лемешевським) по справі «Спаського братства» і він відбув два роки у таборах на Соловках. Повернувся на подвір’я, але 23 липня 1930 р. був знову заарештований. Після табору відбував заслання. Прийняв схиму з ім’ям Феодосій. Помер 24 грудня 1946 р.